Баугауз  (нім.  Bauhaus, Hochschule für Bau und Gestaltung, Вища школа будівництва й дизайну) — навчальний заклад, що існував у  Німеччині  з  1919 по  1933, а також творче об’єднання архітекторів, дизайнерів та художників, що виникло в рамках цього закладу; відповідний напрямок в  архітектурі  та прикладному мистецтві. В Баугаузі вчили поєднувати витончені мистецтва і теорію дизайну, аби навчити студентів створювати роботи, що мають як утилітарну, так і художню цінність.

Баугауз був прогресивним вишем, що виголошував гендерну рівність і приймав студентів обох статей. У той час, коли жінкам було відмовлено у вступі до інших навчальних закладів, школа надавала їм безпрецедентний рівень доступу до освіти і художнього розвитку. В новій серії розповідаємо про найвидатніших представниць школи.

Маріанне Брандт 

Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт

Коли чую слово «баугауз», то в голові одразу виникають асоціації з роботами Маріанне Брандт – авторки величезної кількості серійно реалізованих проектів, які визначили зовнішній вигляд інтер’єрів XX століття – всього того, що нас оточує в побуті. Серед її робіт – посуд та світильники, меблі й дитячі іграшки. Навіть мій електрочайник на роботі – частина її творчого насліддя. Маріанне Брандт добре знана як фотограф,  художник і графік. В другій половині двадцятих і на початку тридцятих років Брандт також дуже активно займається фотоколажами, і ці її роботи відомі значно менше. 

Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
previous arrow
next arrow
Slider

«Я залишила кар’єру вільного художника і поїхала в Баугауз, тому що двом художникам буде тяжко підтримувати постійний приватний заробіток виключно єдиним образотворчим  мистецтвом, за яке ніхто не платить. Але, крім цього, Баугауз володів для мене якоюсь магічною привабливістю». 


Влітку 1923 року Маріанне Брандт потрапляє на виставку «Державний Баугауз: 1919-1923», де експонуються роботи майстрів та студентів з Веймару. До цього часу Маріанне була цілком освіченою спеціалісткою (диплом Вищої школи художнього мистецтва, курс по скульптурі, професійна робота, участь у виставках), але ця експозиція перевертає її життя. Повернувшись до майстерні, Брандт спалює всі свої роботи, і 1 січня наступного року офіційно стає студенткою Баугаузу. При цьому, незважаючи на те, що вона вже є дипломованим живописцем, Маріанне Брандт починає з самого початку — з базових курсів. Вона відвідує заняття Йозефа Альберса, Ласло Мохолі-Надя, Васілія Кандінського та Пауля Клее. Пізніше Брандт пояснить свій прихід до школи ще й практичною обставиною: «Я залишила кар’єру вільного художника і поїхала в Баугауз, тому що двом художникам (Маріанне Брандт одружилась із художником Еріком Брандтом в 1919 році) буде тяжко підтримувати постійний приватний заробіток виключно єдиним образотворчим  мистецтвом, за яке ніхто не платить. Але, крім цього, Баугауз володів для мене якоюсь магічною привабливістю».

Жінки баугаузу: шукачка пригод Енні Альберс 

Улітку 1924 року Маріанне Брандт стає підмайстром в майстерні по металу. Вибору, за великим рахунком, не було. Дивно, що деякі речі, які є пізніше чи не головними візуальними ідентифікаторами Баугаузу як дизайнерської школи, були зроблені Маріанне Брандт в цей перший рік її роботи в майстерні. Але, незважаючи на успішні проекти, колектив не надто гостинно прийняв Брандт — вважалося, що метал – не жіноча справа. 

В 1925 році Баугауз переїжджає з Веймара в Дессау, а Маріанне Брандт бере академічну відпустку і майже на рік їде до чоловіка в Париж. З цього часу вона постійно патрає ножицями газети і журнали – німецькі та французькі. Вирізає звідти фотографії, заголовки, фрагменти набірного тексту, літери, рекламні оголошення. Все це, поряд з авторською фотографією і графікою, стає будівельним матеріалом для її колажів. У Парижі Брандт шукає місце дизайнера-графіка, демонструючи свої колажі в якості портфоліо. 

У 1927 році, після повернення з Парижа, Брандт отримує однокімнатну квартиру-студію в житловому корпусі будівлі Баугаузу в Дессау і з підмайстра перетворюється на повноправного працівника майстерні по металу. Вона затребувана професійно, у неї купа роботи, її проекти йдуть у виробництво один за іншим, вона пристойно заробляє сама, і її розробки приносять непоганий дохід Баугаузу. 

Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт

 

У 1929 році Брандт йде з Баугаузу, тому що її діяльність стала більш адміністративною і менш творчою. Вона переїжджає до Берліну і продовжує займатися промисловим дизайном, проектуючи меблі, посуд, інтер’єри. Потім переходить працювати на фабрику металовиробів Руппельверк. Але тут же втрачає колишню творчу свободу і не знаходить на новому місці однодумців серед колег. Та незважаючи на це, її вплив на продукцію заводу був величезним, і їй вдалося багато в чому перебудувати їхню виробничу лінійку. 

Початок тридцятих приніс Німеччині нову економічну кризу, і Брандт втратила і цю роботу. Закриття Баугаузу в 1933 році стало для Маріанне Брандт і кінцем її яскравою професійної діяльності. Після відходу з Баугаузу художниця більше не створила жодного колажу. На сміливі графічні роботи, які супроводжували її протягом усіх яскравих років в школі, вже не залишалося сил. Понад десять років після того, як вона спалила свої старі полотна, Маріанне знову повертається до олійного живопису. 

Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт

З 1935 року ситуація продовжувала погіршуватись. Слово «Баугауз» в біографії майже автоматично закривало перед Маріанне будь-які можливості працевлаштування при Третьому рейху. У 1939 році вона бере участь в конкурсі на дизайн обкладинки модного журналу «Нова лінія», але її ім’я виявляється лише на сімдесят дев’ятому місці серед інших учасників . 

Трохи більший інтерес до Баугаузу відродився в НДР (Німецькій Демократичній Республіці) наприкінці шістдесятих — початку сімдесятих. Тоді в книзі, присвяченій Баугаузу, Маріанне Брандт вдалося опублікувати статтю «Лист до молодого покоління». В цей же час манівцями до Брандт доходять новини про те, що посуд з її проектів випускається в Італії компанією Alessi, але оскільки ні про яку авторську винагороду з Італії в НДР мови йти не могло, то і цей факт ніяк не вплинув на загальну невеселу ситуацію. Маріанне Брандт не стало  в 1983 році, їй було 89. 

Багато предметів, спроектовані Брандт в 1920-і роки, до цих пір у виробництві. А з 2005 року в місті Хемніц (Німеччина) проходить Міжнародний конкурс імені Маріанне Брандт для молодих дизайнерів, художників, фотографів. Мета конкурсу – відродження та підтримка традицій легендарного Баугаузу. 

Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
Жінки Баугаузу: металева майстриня Маріанне Брандт
previous arrow
next arrow
Slider

Текст: Наталія Марків-Буковська 


Джерела
  • Otto, Elisabeth (2009): A ‘Schooling of the Senses’. Post-Dada Visual Experiments in the Bauhaus Photomontages of László Moholy-Nagy and Marianne Brandt, in: NEC. New German Critique 
  • Otto, Elisabeth (2005): Tempo, Tempo! Bauhaus-Fotomontagen von Marianne Brandt, Berlin.
    Wynhoff, Elisabeth (2003): Marianne Brandt: Fotografien am Bauhaus. Ausstellung im Institut für Kunst und Design im Kolkmannhaus, Wuppertal, Ostfildern.
    Weinert, Manja (2003): Marianne Brandt. Fotomontagen und Foto-Text-Collagen, Diplomarbeit, Berlin. 
  • Weise, Anne-Kathrin (1995): Leben und Werk von Marianne Brandt, Dissertation, Berlin. 
  • icp.org
  • marianne-brandt-wettbewerb.de
  • chenilleandchampagne.com