«Місто – це щось більше, ніж місце в просторі: це драма в часі».

Патрік Геддес 

Продовжуємо нашу серію про інфлюенсерів урбаністики розповіддю про Патріка Геддеса (англ. Patrick Geddes, 2 жовтня 1854 Баллатер, Абердиншир – 17 квітня 1932, Монпельє), якого часто називають батьком сучасного міського планування. Масштаб постаті цієї надзвичайно освіченої людини важко переоцінити – він був біологом, соціологом, географом і, мабуть, першим з тих, кого ми зараз називаємо «урбаністами».

Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування

Основні ідеї та звідки вони взялись

З самого початку своєї роботи Геддес активно просував ідею турботи про хороші умови проживання для всіх, і дбав про всі верстви населення, не фокусуючись на потребах тільки багатих людей.

Такі його погляди сформувались зовсім не випадково. Геддес ще у молодості зазнав впливу на той час радикальної еволюційної теорії Дарвіна, а пізніше читав в Единбурзькому університеті лекції з біології – тому він привніс закони біології та еволюції у містобудування. Працюючи в університеті, він з жахом спостерігав, як середньовічні квартали Старого міста безжально зносять, аби звільнити місце під нову забудову.

Як біолог він розумів, якими важливими є для дарвінівського природного відбору середовище та спадковість, а тому почав боротьбу за збереження історичних будівель, адже щиро вважав місто найкращою формою існування людини на вищому етапі розвитку. Руйнування природньої міської екосистеми, стверджував Геддас, загрожує ризиком мутації і деградації. Він запропонував застосовувати для лікування «хворого» міста «щадну хірургію». Зносити слід тільки ті будівлі, які вже не можна врятувати, а всі інші – зберігати і ремонтувати.

Збереження Старого Единбургу

В 1886 році Патрік Геддес разом з дружиною викупив частину нетрів у Единбурзі, реконструював будинки, які ще можна було врятувати, інші ж зніс, розширивши двори та збільшивши приплив повітря і світла. Він сам назвав це «консервативною операцією» і вважав, що такий підхід був «більш здоровим і навіть більш економічним».

Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування

У спробі зберегти Старий Единбург Геддес врятував Оглядову вежу біля замку, обладнавши там музей для просування своєї «філософії міста». Експозиція була розміщена на шести поверхах, кожен з яких був присвячений одній темі (в порядку зростання поверховості) — «Мир», «Європа», «Мова», «Шотландія», «Единбург», і, нарешті, на вершині башти перебувала камера-обскура, в якій відвідувачі могли бачити місто і його околиці, що розкинулись внизу.

Таким чином музей розповідав про місто як «амфітеатр соціальної еволюції», в контексті історії, регіональних особливостей і географії. Ця ідея лежала в основі концепції регіонального планування Геддеса, яка враховувала взаємозв’язк між місцем, історією, регіоном і «добропорядною поведінкою ідеального городянина».

Плануємо не тільки простір, а й спільноти

Мисли  глобально, дій локально.

Патрік Геддес

Саме Геддес  сформував одну із основних тез сучасної урбаністики: міське планування – це не тільки планування простору: в першу чергу це робота із міськими спільнотами.

Так, в 1909 році, під час роботи над створенням зоосаду в Единбурзі, Патрік Геддес сформулював основи «регіонального планування». Воно має на увазі, що при плануванні повинні бути враховані регіональні природні особливості території. Ці особливості створюють складні взаємозв’язки між людьми і їх оточенням, визначають характер не тільки поселень, а й людських професій, а тому міста повинні закладатися і плануватися у відповідності з ними.

Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування

У книзі «Еволюція міст. Знайомство з рухом за міське планування і наукою про суспільство», що вийшла в 1915 році, Геддес виклав свою ідею про те, що місто – це інструмент еволюції. Він вважав, що розвиток міста – лише частина більш масштабної системи, а тому міське планування стосується не тільки взаємозв’язків між вулицями і громадськими просторами, а й взаємовідносин міста з навколишньою сільською місцевістю, де драма людської історії не менш важлива, ніж географія. Все це виглядало логічно при збереженні Старого Единбурга.

Геддес також прогнозував подальше розростання міст, а тому першим ввів термін «конурбація»,  в розумінні «група близько розташованих і пов’язаних між собою міст, що утворюють єдине ціле завдяки економічним і культурно-побутовим зв’язкам, спільності комунікацій». Хоча вважається, що ці поняття синонімічні, конурбацію від агломерації відрізняє її поліцентричність, де кожне місто виконує окрему функцію, наприклад, культурного або ділового центру. (Класичним прикладом конурбації можна назвати Рандстад – область на заході Нідерландів. У неї входить Амстердам, Роттердам, Гаага, Утрехт, Лейден і інші). Іще Геддес спрогнозував, що Східне узбережжя США може перетворитися в одне величезне місто протяжністю 800 кілометрів та вважав, що цей процес потребує  впорядкування.

Патрік Геддес нещадно критикував міську забудову сіткою (яку знову активно використовували при будівництві міст в колоніях ХІХ століття), вважаючи що вона «тоскно умовна». Так само він вважав, що сітка не здатна в довгостроковій перспективі виконувати поставлені завдання, до того ж створює умови для занадто щільного заселення і перевантаженості міста.

Окрім того, Геддес ввів в міське планування використання «міського дослідження» як інструменту. З девізом «діагноз перш лікування» він активно пропагував збір принаймні мінімуму необхідної для планування інформації – геології, географії, клімату, економіки міста і регіону, а також створення карти соціальної інфраструктури.

Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування
Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування
Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Міське дослідження Дубліна, 1925 рік


Він активно обстоював точку зору, що під час планування міста не варто фокусуватися лише на зовнішній красі: необхідно заздалегідь планувати так само і комфорт проживання міських жителів і враховувати майбутнє його зростання.

Планування Тель-Авіву

Ідеї Патріка Геддеса знайшли відгук, і 1915 року його залучили до планування Бомбею, однак справжня перевірка цих ідей на практиці відбулася після закінчення Першої світової війни далеко від Единбургу – на Святій землі.

У 1919 році влада новоствореної підмандатної Палестини замовила у Геддеса проект університету , а також плани забудови Єрусалима і поселення Тель-Авів, щоб впоратися з припливом євреїв-іммігрантів.

Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування

Геддес почав з того, що обходив місто «в різний час дня і ночі… Піднімаючись на пагорб, блукаючи по ринку, заглядаючи всередину будинку, дбайливо доторкаючись до дерева, Геддес не керувався вже сформованим в голові планом, а слідував якомусь внутрішньому баченню» (Mairet P. Pioneer of Sociology: The life and Letters of Patrick Geddes. London: Lund Humphries, 1957. P. 184). До цього додалися спогади про прочитану в дитинстві Біблію. Результатом стала 36-сторінкова доповідь «Єрусалим існуючий і можливий».

Деякі дослідники стверджують: якби влада уважніше прислухалася до Геддеса, враховувала необхідність «гармонізації соціальних звичаїв і релігійних уявлень із сучасною реконструкцією», подальша історія Палестини могла б скластися інакше. Далі Геддес продовжує працювати на планом Тель-Авіву.

Створений в 1925-1929-тих роках, цей план вважається першим генеральним планом Тель-Авіву, за яким були побудовані нинішній центр і «стара північ» міста. План включав не тільки необхідне розширення для 1930-х, але і планове розширення міста в 1940 і 1950-х роках!

Сам план передбачав безліч громадських парків, уплетених в текстуру міста, поздовжні вулиці, які повинні були служити як торгівельні, а поперечні – як зелені бульвари або тільки житлові, і з’єднувати всю міську текстуру з берегом моря.

Інфлюенсери урбаністики: Патрік Геддес, «батько» сучасного містопланування

Нова частина міста була побудована на основі «Блоку Геддеса» — житлових блоків, запроектованих кожен раз трохи по-різному, в залежності від умов місця, осей найближчих доріг та інших міркувань.

Метою Геддеса було створення міні-громад з міського населення всередині житлових блоків, за допомогою функціонування міського блоку як окремої одиниці, які при цьому обслуговувались би головними дорогами міста.

У пошуках оптимальної щільності житлової забудови Патрік Геддес запропонував план ділянок наступного принципу: площа типового блоку близько 500 кв. м., і в його центрі стоїть будівля, оточена рослинністю. Незабудована частина ділянки призначалася для вирощування квітів, декоративних і фруктових дерев.

Результат не тільки був втілений в життя, але і став майданчиком для модерністів в їхніх архітектурних експериментах, які перетворилися в «Біле Місто» — «десант» Баугаузу, внесений до списку ЮНЕСКО. Незадовго до смерті Геддесу надали лицарське звання.

Подальший розвиток ідей

Теорії сера Патріка Геддеса натхненні біологією, відточені емпіричними спостереженнями і безпомилковою інтуїцією, однак він не зовсім вмів правильно подати свої ідеї (та й зрештою, це не є його недоліком, оскільки вони на десятки років випередили свій час) і не був архітектором – а значить, не міг надати своїй філософії зриму форму. Але він знайшов ідеального учня в особі Льюїса Мамфорда – американського публіциста, який згодом став найвпливовішим архітектурним критиком в своєму поколінні.

Мамфорд перетворив блукаючу думку Геддеса в зв’язну практичну теорію, зробивши регіональне планування однією з центральних ідей перебудови США після Великої депресії. Але це вже зовсім інша історія, яку ми розкажемо вам трохи пізніше.

Текст: Наталія Марків-Буковська


Джерела